ПРАВОВИЙ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ, У ТОМУ ЧИСЛІ РОМСЬКОЇ МЕНШИНИ

Національні меншини в Україні історично є невід’ємною частиною суспільства і збагачують його своєю працею, самобутністю та культурою. Тому забезпечення їхніх прав одна з основ громадянської злагоди у суспільстві.

На сучасному етапі в країні приділяється значна увага питанням захисту прав, свобод та законних інтересів національних меншин взагалі та ромської національної меншини зокрема, а також її інтеграції в суспільне соціальне життя. Статтею 11 Конституції України встановлено, що держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичній свідомості, традиціям і культурі, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року № 2494-XII до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Інтеграція в українське суспільство ромської національної меншини на сьогодні є соціально значущим питанням. Основними проблемами представників ромської національної меншини в Україні є низький освітній рівень, високий рівень безробіття, незадовільний стан здоров’я, відсутність у більшості ромів документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, низький рівень житлово-побутових умов, наявність фактів упередженого ставлення до ромів.
З метою створення належних умов для захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, забезпечення рівних можливостей для її участі у соціально-економічному та культурному житті держави Указом Президента України від 08 квітня 2013 року № 201/2013 схвалено «Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» (надалі – Стратегія). Також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 № 701-р затверджено План заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року.

Метою Стратегії є визначення засад захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини шляхом забезпечення рівних прав і можливостей для її участі в соціально-економічному та культурному житті держави, а також активізації співпраці з громадськими об’єднаннями ромів.

Національні меншини мають наступні права: вільно обирати та відновлювати національність; на національне прізвище, ім’я та по батькові; на користування та навчання рідною мовою; розвиток національних культурних традицій; сповідувати свою релігію; на задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації; на створення національних, культурних і навчальних закладів; створення національних громадських об’єднань; вільно встановлювати і підтримувати зв’язки з особами своєї національності та їх громадськими об’єднаннями за межами України; обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється і карається законом.
Водночас не може бути прав без обов’язків. Одним із таких обов’язків є державна реєстрація народження дитини. Так, батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Несвоєчасна, без поважної причини, державна реєстрація батьками народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Державна реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові і засвідчується свідоцтвом про народження. Законодавство дозволяє зареєструвати дитину як за місцем проживання її батьків (одного з батьків) так і за місцем її народження.

Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження подаються:
– паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них); – паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі, якщо державна реєстрація народження провадиться не батьками, а іншою особою; – документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, заява матері, спільна заява матері та батька дитини).
Підставами для державної реєстрації народження є:
– медичне свідоцтво про народження форми № 103/о, що видається закладами охорони здоров’я, де приймаються пологи;
– медичне свідоцтво про народження або медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми 103-1/о – у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я;
– медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу – у разу реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.

Маріанна Гнєдашева, начальник Якимівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану
Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
Фото автора

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: