Томос – символ незалежності української православної церкви

Як вже всім відомо – 9 жовтня 2018 року у Стамбулі відбулося триденне засідання Синоду Вселенського патріархату. 10 жовтня на цих зборах церковники заслухали звіт посланців патріарха Варфоломія (екзархів), які майже місяць провели в Україні. Зокрема, священнослужителі їздили по українських церквах, розмовляли зі священиками. Саме за результатами їхнього звіту, Україні й було ухвалено дозвіл на створення єдиної помісної церкви.

15 грудня під час об’єднавчого Собору православні архієреї оголосили про об’єднання українських церков в Єдину помісну незалежну церкву. Предстоятелем Православної церкви України став митрополит Переяславський та Білоцерківський Епіфаній. Його кандидатуру підтримала більшість архієреїв на Об’єднавчому соборі в Києві. Кафедральним собором ПЦУ став Михайлівський Золотоверхий собор.

6 січня 2019 року Православна церква України отримала Томос про автокефалію. З історичної точки зору ця подія, безумовно, увійде як одна з найголовніших в історії вже Незалежної України. Ця незалежність набуває нового змісту – не тільки в сфері економіки, політики, але й у сфері духовності. Історична правда каже про те, що Україна має право на свою єдину помісну церкву та отримання автокефалії від Вселенського Патріархату, як і інші 14 церков світу. Українська єдина помісна церква стала 15-ою серед Православних церков світу і однією з найбільш численніших.

В одному з номерів нашого видання від 6 жовтня 2018 року ми вже писали про історичну спадкоємність та право Української Православної Церкви на автокефалію. Не всі мабуть знають, що слово «автокефалія» з грецького перекладається як «авто» — сам, «кефалі» — голова – це самоуправління, адміністративна незалежність православних церков. Перші автокефальні церкви: Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Єрусалимська – виникають ще в 4 столітті. В тій же статті ми писали про історію хрещення Київської Русі та подальший розвиток християнства на теренах колишньої Русі-України.

Офіційно Київська метрополія була поділена у 1458 році на дві: Литовську (Київську) і Московську. Ще до цього поділу у 1448 році на київську метрополію було обрано без згоди Константинополя, Іону. То був останній з ієрархів, які удостоювалися титулу «митрополита київського і всієї Русі». Ця дата вважається початком автокефалії Руської православної церкви. У 1589 році на Русі було започатковано патріаршество. Що стосується православної ієрархії на Україні, вона була відновлена єрусалимським патріархом з допомогою братств і запорізького козацтва у 1620 році. У 1686 році Константинопольський патріарх дав згоду на перехід Київської метрополії під юрисдикцію Московського патріарха – з цього часу Українська православна церква поступово втрачає самостійність і незалежність. З цього ж часу бере початок рух за автокефалію православної церкви в Україні. Поступово вона набирає рис національної української церкви, особливо за часів митрополита Петра Могили. Розвиток Української Православної церкви тривав, як уже було зазначено вище, до 1685 року, а вже у 1686 році вона була вже підпорядкована Московському патріархату. Після того, як Петро 1 у 1721 році відмінив патріаршество, будь-якій політичній незалежності Руської православної церкви настав в цілому кінець. Вона стала слухняним знаряддям самодержавства, складовою частиною державного бюрократичного апарату. Відтоді церква стала будуватися на принципах жорстокої централізації, суворої внутрішньої регламентації.

З історичних терен повернемося, шановні читачі, до реалій сьогодення. В приватних розмовах з багатьма вірянами нашої церкви (людьми похилого віку, частиною молоді) з подивом для себе відзначаю – не всі навіть знають, що Константинополь – це сьогоднішній Стамбул. Також далеко не всі знають, що таке Томос і що таке автокефалія. Про автокефалію вже було сказано вище, а що ж таке «Томос»? Томос (з грецької) – указ, декрет, окружне послання предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Шляхом надання Томоса деякій частині «материнської» церкви, офіційно проголошується автономія в управлінні або автокефалія. З погляду подій від 6 січня цього року виникає не тільки гордість і піднесення, але й присмак тривоги – для чого такий поспіх!? Адже на пергаменті Томосу ще не було підписів членів Священого Синоду, а лише підпис патріарха Варфоломія, а його вже виставили на розгляд у трапезній Софії Київської. Якщо президент України Петро Олексійович Порошенко хотів зробити подарунок всім нам саме на Різдво Христове, то це одне, але якщо подарунок не цілісний, а лише фрагментальний – це зовсім інше. Дарувати треба завершену, цілісну річ, бо багатьох прихожан при цьому краяли сумніви — чи поставлять під Томосом свої підписи інші члени Вселенського Синоду.

Саме після вручення Томосу про автокефалію православна помісна церква України перейшла до свого нового етапу розвитку. Але на думку багатьох теологів, ще не відбулося повного відродження Української православної автокефальної церкви. Якщо ж порівнювати вплив української православної церкви на суспільне життя в Україні з аналогічним впливом, скажімо, католицької церкви в Іспанії або Італії, навіть Польщі то тут не на нашу користь. Там сама віра вже є традицією будь — якої сім’ї і головне те, що вона (віра) гармонійно доповнює всі інші сфери суспільної діяльності. Перебуваючи довгий період в Іспанії на початку 2000-х років, я був шокований діапазоном діяльності католицької церкви в далеко не бідній Іспанії.

Починаючи з безкоштовних їдалень майже у кожному з районів великих міст і закінчуючи матеріальною допомогою у вигляді продуктових наборів, а також одягом, білизною, засобами гігієни, а також безоплатною медичною допомогою і це ще не повний перелік в сфері діяльності католицької церкви в Іспанії. Більш того, свої внески у вигляді фінансової допомоги проводить Королівська сім’я, а також видатні діячі в сферах культури, науки, мистецтва. Але навіть в цих країнах – бастіонах католицької віри в Європі в останній час намітились проблеми – зменшилась, і набагато, кількість прихожан молодшого віку. Молодь все більше і більше віддаляється від церкви. Ця ж проблема намічається останнім часом і в Україні. Якби наша православна церква охоплювала своєю вірою молоді душі та душі тих людей, які заблукали в пошуках себе, то мабуть не було б тієї бійні на Донбасі під назвою – «гібридна війна». Мабуть не було б також того страхіття, що останнім часом коїться в Україні. Сьогоднішні новини, це щось страшне – гинуть люди від насильства, під колесами автомобілів, від пожеж, замерзають від холоду, зникають безвісти. Де ж та духовна сила, що повинна оберігати людей від непродуманих вчинків, від насильства!? Тож об’єднання українських церков в Єдину помісну незалежну церкву та отримання Томосу про автокефалію повинно значно збільшити кількість її прихильників і таким чином повернути людей до бога.

Останнім часом все більше і більше політиків від влади втручаються в церковне життя. Те, що церква відокремлена від держави вони мабуть просто забули і продовжують незграбно використовувати її в своїх «благих» цілях. Навіть в таких питаннях, як одержання автокефалії, були спроби завадити цьому з однієї сторони і навіть заробити на цьому бали в передвиборній гонці – з другої сторони. Все це недопустимо, адже духовний світ – це єдине, що є в людини від самого себе.

Останні новини: всі члени синоду Вселенського патріархату підписали Томос про автокефалію Української церкви. Відтепер документ остаточно оформлений. Упродовж кількох днів він повернеться до України.

Матеріал підготував
Сергій Білецький

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: