Професія – батьки

Професія батьків – одна із найскладніших у світі. Так, так, не дивуйтеся, професія. І ми все більше і більше переконуємося в цьому. Адже бути матір’ю чи батьком – це не тільки вміння нагодувати, випрати, приглянути, допомогти вирішити задачку, але й вміння розуміти, поважати іншу душу, яка, здавалося б, так схожа на твою, але разом з тим – зовсім інша. А скільки праці (і фізичної, і розумової), скільки вміння, і навичок потребує ця непроста, але найважливіша професія.
Будь яку роботу, при потребі, можна поміняти, а ось професію батьків поміняти не можна. Дуже правильно сказав Василь Олександрович Сухомлинський: «Шлях до серця дитини лежить не через чисту, рівну стежину, на якій турботлива рука педагога лише й робить, що викорінює бур’яни – вади, а через буйне поле, на якому й розвиваються паростки моральної гідності». Користуватися фізичною і духовною слабкістю дитини, особливо один на один – це злочин. Бо насилля дає зворотні результати. Скільки дітей на земній кулі, а двох однакових немає. А тому й підходи до них повинні бути різними. Скажімо, в куток можна поставити лише Петю, а не Вову, і то, лише сьогодні, а не завтра. Як поводитися в тому чи іншому випадку? На мій погляд, цьому ніхто не навчить – ні Макаренко, ні Сухомлинський. Тут все залежить від досвіду батьків, від їх інтуїції, від любові до своїх дітей.
Звичайно, педагогічну літературу треба читати обов’язково, але набуті знання слід застосовувати не бездумно, а вибираючи тільки те, що можна застосувати у вихованні вашої дитини. В школі я пропрацювала 53 роки і завжди була класним керівником. І якось зіткнулась із таким явищем: один із десятикласників, який був буквально взірцем чесності і добропорядності, несподівано став брехати, вивертатися на кожному кроці. Шукати причини такої зовсім несподіваної поведінки довелося довго. Але, врешті-решт, мені це вдалося. Хлопець вважав, що росте в ідеальній сім`ї, де панує любов, довіра і відданість один одному. Та одного разу він, несподівано прокинувшись серед ночі, ненароком почув розмову батьків, що лаялись. Отоді він і зрозумів, що у їхній сім`ї все далеко не так, як йому здавалося раніше. Однак вранці за сніданком батьки були такі ж, як і завжди. В юнака це не вкладалося в голові. Для нього це була справжня трагедія, з якої він зробив свої висновки. Дорого обійшлася його батькам гра в любов і дружбу на очах у дитини. Виховуючи сина чи доньку, виховуй, передусім, себе – ця формула не підлягає сумніву чи спростуванню тому, що виховання не може бути процесом однобічним. Поки людина ще не виросла, не склалася, як особистість, моральний рахунок до неї і до себе повинен бути високим і безкомпромісним.
Ми, вчителі, маємо надію, що батьки знають про своїх сина чи дочку все, що їм треба знати. Складний народ батьки. Багатоликий! Одних, здається, знаєш як близьких людей, бо зустрічаєшся часто. А інших зустрінеш в стінах школи – не впізнати! Хіба що за рисами обличчя сина чи дочки вгадаєш чий це батько чи мати. Чому ж так рідко спілкуються батьки і вчителі? Чому багато хто з батьків так рідко буває у школі? Навіть на батьківські збори приходять раз у 5-6 років, а дехто і жодного разу. Це тягне за собою низку дрібних негараздів і непорозумінь у вихованні дітей. Батьки, папи і мами, прошу замислитися над моїми словами.
Мушу константувати, що у багатьох наших батьків у відношенні до школи виробився споживчий підхід. Мовляв, я послав дитину в школу, а ви вчіть і виховуйте її — вам за це гроші платять. Ні, шановні, коня можна привести до водопою, але не можна його заставити пити, якщо він не схоче. У свій час великий Сухомлинський писав: «Школа без допомоги сім`ї ніколи не навчить і не виховає вашу дитину.»
Батьки набагато краще, ніж вчителі, знають свою дитину і ні в якому разі це не повинно бути навпаки. Я знаю, про що кажу – мені, класному керівнику, діти часто довіряли секрети, питали поради, про які побоювалися спитати у батьків. З одного боку добре, що є така довіра до вчителя, а з іншого – так не повинно бути. Батько і мати – найрідніші люди для дитини, але, на мою думку, вони не повинні бути для них тільки батьками, вони повинні бути для них ще й найкращими друзями. Прагніть до цього і у ваших родинах буде мир, спокій і лад. А діти увійдуть до дорослого життя гармонійними членами суспільства.
Всього вам найкращого, шановні батьки, у вашій нелегкій професії.

З повагою,
Антоніна Строганцева.

Від редакції

Долі наших дітей нерозривно пов’язані зі ставленням до них батьків. На жаль, є ще багато родин, де діти залишаються напризволяще або потерпають від батьківського насилля, родин, де батьки ведуть асоціальний спосіб життя. Але трапляються й випадки нестандартної поведінки дітей із благополучних сімей. І, мабуть, недарма в нашій країні і досі існують різноманітні соціальні служби, робота яких спрямована на надання допомоги проблемним родинам.
У підрозділах національної поліції існують відділи ювенальної превенції*, метою яких є забезпечення оптимального функціонування цілісної системи захисту прав дітей, організації їх морального, фізичного та розумового розвитку, поліпшення соціальної підтримки сімей з дітьми, виховання відповідального батьківства та запобігання соціальному сирітству і викоріненню безпритульності неповнолітніх, виявленню осіб, які займаються бродяжництвом та жебрацтвом, робота серед батьків, що злісно ухиляються від виховання, навчання та догляду за своїми дітьми, а також робота серед неповнолітніх, що скоюють злочини та правопорушення.
Про діяльність такого відділу у Якимівському відокремленому підрозділі Національної поліції під час роботи сесії селищної ради 6 лютого повідомив заступник начальника Юрій Пудовка. За його словами, злочинність серед неповнолітніх відбувається внаслідок низького прожиткового рівня більшості родин, безконтрольності з боку батьків за поведінкою дітей, послаблення виховної роботи в учбових закладах, загального падіння моральності у суспільстві, пропаганди жорстокості і насильства у засобах масової інформації, і, як наслідок, бажання підлітків збагатіти будь-яким чином. Аналіз роботи ювенальної превенції свідчить, що кількість кримінальних правопорушень, скоєних неповнолітніми у 2018 році, склала 4 злочини проти 8 у 2017-му. Серед кримінальних правопорушень — переважно корисливі злочини проти власності, які скоїли неповнолітні у віці 16-17 років.
З метою усунення причин і умов, які спонукали дітей до вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, ювенальною превенцією проводяться профілактичні, виховні, індивідуальні бесіди, рейди до навчальних закладів та до місць концентрації молоді. З’ясовуються умови проживання дітей у проблемних сім’ях, проводяться попереджувальні бесіди з їх батьками. Тим не менш, у 2018 році на батьків, що ухиляються від виховання та догляду за своїми дітьми, складено 52 адміністративних протоколи.
Вся ця робота проводиться у тісній взаємодії з іншими службами управління національної поліції, службами у справах дітей, центром соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, відділами освіти, відділом опіки і піклування та іншими підрозділами і спрямована на профілактику правопорушень і злочинів у підлітковому середовищі.

*Ювенальна превенція — служба, спрямована на запобігання вчинення дітьми кримінальних і адміністративних порушень.

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: