Який «патронат», така й «організація» турніру

Минулий тиждень був багатим на події і свята. Про деякі з них ми розповідали у попередньому номері нашої газети. Але мене не залишало відчуття чогось недоговореного, упущеного. І це «щось» пов’язане з матеріалами, присвяченими 30-й річниці виводу радянських військ з Афганістану. Тож, ще раз переглянувши свої чернетки, я, врешті-решт, знайшов причину свого хвилювання. Голова районної організації української спілки воїнів Афганістану (УСВА) В’ячеслав Доросевич дякував Дмитру Жеребецькому та Олені Лисевич за проведення волейбольного турніру на честь ювілейної дати виводу військ з Афганістану. Але про сам турнір – ані слова. Зазвичай, директор фізкультурно-спортивного комплексу про такі заходи розповідає на сайті селищної ради або іншим способом, а тут – тиша. Я звернувся до нього з проханням розповісти про змагання, але був здивований, почувши те, що він цей турнір не проводив, він, разом із тренером Оленою Лисевич, цей турнір «рятували». А про подробиці порадив розпитати в організаторів. Тож, маючи кілька запитань, я звернувся до В’ячеслава Доросевича.
— Дійсно, минулої суботи у спортивній залі Якимівської гімназії відбувся волейбольний турнір, у якому взяли участь команди з Мелітопольського, Приазовського, Приморського і нашого районів. Ідею провести цей турнір запропонував спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Якимівської РДА Володимир Костишак. На моє запитання про фінансову складову турніру він відповів, що ніякого бюджету він не потребує і, що цей захід буде проводитися під патронатом голови райдержадміністрації. Але насправді все виявилося зовсім не так. Напередодні змагань, у п’ятницю, 8 лютого, виявилося, що ні медалей, ні кубків, ні дипломів, ні квітів – немає. Навіть питної води для спортсменів не придбали, не кажучи вже про те, що планувалося ще й їхнє харчування. Тож на ці цілі я вимушений був використати кошти спонсорів, які призначалися для інших витрат — проведення урочистих зборів, придбання вінків і квітів, оплату святкового «Вогника», тощо. Та те, що сталося вже у день проведення турніру, шокувало найбільше. Коли з’їхалися всі команди, з’ясувалося, що у спортивній залі вийшов з ладу трос, на який кріпиться волейбольна сітка. Володимир Костишак, нічого не пояснюючи, кудись зник. Мені нічого не залишалося, як звернутися за допомогою до спеціалістів зі спорту Якимівської ОТГ. Менше, ніж за годину, вони знайшли і необхідні спортивні атрибути і частину спортивних нагород. Аж тут з’явився і спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Володимир Костишак і запропонував усім учасникам волейбольного турніру переїхати до спортивної зали середньої школи №2, мовляв, він там уже домовився про проведення змагань.
Виникає запитання, а кому й навіщо потрібні такі «Костишаки», котрі впродовж тижня не змогли організувати змагання та ледве не зірвали їх? І про який «патронат» можна говорити, якщо ніякого патронату не було? Чому селищна рада Якимівської ОТГ подбала про те, щоб усі її спортивні заклади мали необхідний спортивний інвентар та затвердила витрати на проведення змагань і придбання нагород, а районна влада, яка опікується меншою кількістю спортивних закладів, не спромоглася до такого?
Чесно кажучи, я йшов до офісу «афганців» з метою взяти у їх керівника інтерв’ю, але емоції настільки заполонили В’ячеслава Вікторовича, що заплановане інтерв’ю перетворилося у монолог, який і дав відповіді на мої неозвучені запитання. Наприкінці нашої зустрічі керівник районної організації УСВА сказав:
— Маю надію, що у райдержадміністрації з цього приводу будуть зроблені необхідні висновки, бо про те, що зараз розповів, я доповів її керівництву.

Володимир Милосердов

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: