Посміхайтеся до 1 квітня і після…

Вже зовсім скоро, відразу після виборів президента України, а саме 1-го квітня, ми всі з вами, шановні читачі, «засміємося» і не тільки ми, а й багато людей у всьому світі. Тож зустрічайте Всесвітній день сміху! А він ой як потрібен всім нам після дня вибору. Всі наші емоції, весь рутинний тягар вихлюпнемо в цей день, адже всі ми з вами люди і живемо своїм світом, який без сміху неможливо уявити. Сміються всі – сміються новонароджені, сміються діти і дорослі, сміється весь світ. Це по справжньому людське свято, не заангажоване політичними, штучними традиціями.
Точних витоків його ніхто не знає. Є тільки декілька припущень в честь кого, чи чого почали святкувати 1 квітня, як День сміху та День дурня.
Історія цього свята відносить нас у древні часи, коли люди мали безліч богів і у них вимолювали, випрошували, а інколи і видурювали своє щастя.
Древній Рим мав божество сміху, який називався Risus. У період 1 квітня славили цього божка, точніше задобрювали сміхом, жартами та веселощами. У індійців, що жили колись на своїй землі, а тепер на американській, в цей день віддавали шану смішній та веселій богині Сіти. Для отримання прихильності богині потрібно було когось жартівливо надурити.
Інші джерела вважають, що дурнів породив римський папа Григорій. Він своїм указом створив новий календар у 1582 році й переніс Новий рік з 25 березня (за новим стилем — приблизно початок квітня) на 1 січня.
Дату святкування змінили, проте багато людей продовжували слідувати традиціям. Решта з них насміхалася і називала «квітневими дурнями», вручала їм дурнуваті дарунки та всіляко кепкувала над ними.
До України День Дурня прийшов із Німеччини приблизно у 18 столітті. За легендами, у нас дівчата дурили людей в цей день аби керувати чоловіками.
У СРСР теж відзначали День Сміху. Правда перша спроба у 1966 році не вийшла. Свято планували провести в Одесі, але відмінили через смерть міністра оборони, одесита Малиновського.
Друга спроба була після заборони КВК. Одеська команда вирішила зробити свято сміху у себе вдома. Влаштували фестиваль «Гуморина – свято гумору та сатири». У незалежній Україні «Гуморина» набрала великих масштабів і стала основним місцем святкування одеситів та гостей міста. Під час свята обов’язковою є хода вулицями з різними смішними плакатами. В Одесі цей день, навіть оголосили вихідним. Про Одеське свято гумору знають далеко за межами міста і країни. Щороку організатори дивують традиційними гуляннями і придумують щось нове й цікаве. Розіграші, концерти, виступи і святкові події проходять по всьому місту.
Історія «Гуморини» налічує вже понад 40 років. У 1972 році Одеська команда гравців КВК створює власний фестиваль сміху. Назва «Гуморина» — кумедна аналогія з кінофестивалем «Кіномаріна», яку придумав Олег Сташкевич. Тоді ж Аркадій Цикун запропонував «Морячку» в якості емблеми фестивалю. В 1976 році влада злякалася несподіваного ажіотажу і заборонила «Гуморину». Збереглася вона лише в одеських інститутах, у незрівнянно менших масштабах.
У 1987 році «Гуморина» відродилась і поступово знову почала набирати обертів. Через кілька років президент клубу Михайло Жванецький активно залучає комедійних зірок, щоб ті виступали на кращих міських майданчиках.
У 2013 році відбулася ювілейна сорокова «Гуморина», яка тривала два дні під девізом «Все вигадано в Одесі». Тоді ж відбувся перший в Україні великомасштабний фестиваль живих скульптур, куди з’їжджалися артисти зі всієї країни. Будівля Будинку клоунів перетворилася на справжнє посольство Гумору, перше в світі.
А ось як відзначають день сміху або день дурня в інших країнах світу:
У Великобританіі існує ціле місто дурнів – Гоуфам. Хоча жили там явно не дурні люди. Давним-давно англійські монархи мали право оголосити своєю власністю будь-яку землю, лише ступивши на неї. Почувши, що незабаром очікується проїзд короля через їхнє місто, жителі, не бажаючи потрапляти у владу чергового коронованого самодержця, немов сказилися. Коли можновладець зі свитою проїхав через Гоуфам, то зміг помилуватися на косарів, що прибирають пшеницю сокирами і дроворубів, що рубають дерева палицями. Злякавшись, король пронісся якомога швидше через це божевільне місто, не подумавши привласнити його собі. Як би там не було, а з тих пір британці перетворили щорічний розіграш оточуючих у традицію, але тільки до полудня! Якщо жартівник не встиг вчасно зупинитися, то удачі йому не бачити протягом року.
Для жителів Німеччини навпаки 1 квітня вважається нещасливим днем особливо для новонароджених, які будуть все життя нещасливі. Адже зрадник Христа, Іуда був народжений саме 1 квітня. У цей день не варто виганяти із сараю худобу, братися за серйозні справи. Але зате можна відпочити від роботи і пожартувати над ближніми, відправивши, наприклад, дитину в аптеку за комариним жиром.
У США ще індіанці відзначали це свято – день народження богині Сіти, що вважалося вкрай смішливим. Жартуючи над близькими та знайомими, корінні американці висловлювали веселому божеству свою повагу. Європейці «що наїхали» в Америку» і вже знайомі зі своєю версією свята, з готовністю підтримали цю традицію. Чого тільки не видумують рядові американці в потугах надурити співвітчизників! Ось вже більше двох століть в газетах, на радіо та інших засобах масової інформації одне за одним з’являються оголошення: то про появу суперпотужного телескопа, через який можна побачити сновидіння, то про злісних зубастих черв’яків, через яких плавиться лід і так далі. А вже приколи в дусі всім відомого гаманця на мотузочці – це просто класика.
Росіяни вважали, що в цей день прокидається домовик. Після довгої сплячки він знаходиться не в самому доброму настрої, тому, щоб порадувати і задобрити зберігача вогнища, йому ставили частування і розважали – надягали одяг навиворіт, жартували, дуріли і влаштовували народні гуляння. А за часів Петра І свято набуло національного масштабу. Монарху сподобався звичай жартувати над оточуючими, з яким його познайомили нові придворні – іноземці. А вже після вистави, де фокусник обіцяв влізти в скляну пляшку, і замість цього глядачі побачили вітальну записку з першим квітня, звичай пішов у народ.
Першого квітня в Італії і Франції на спину потрібно повісити паперову або пластикову рибу. Якщо людина не відчула появи риби на спині, її називають «квітневою рибою». Існує кілька версій походження цього цікавого розіграшу. Згідно з однією з них, неаполітанському королю в честь припинення землетрусу принесли приготовлену рибу. Йому вона настільки сподобалася, що він вирішив зробити це традицією. Однак на наступний рік не вдалося зловити таку ж рибу, тому кухар приготував подібну страву. Правитель помітив невідповідність, проте не розсердився, а розсміявся з такого розіграшу. З тих пір 1 квітня всіх розігрують паперовими рибами.
У Шотландії День дурня святкують два дні. 2 квітня називають Днем хвоста через те, що в цей день прийнято підкладати на стільці кнопки або спеціальні мішки, що видають непристойні звуки.
В Ірландії в День дурня існує цікава традиція з відсиланням «жертви» розіграшу. Людині дають лист і просять його віднести за якоюсь адресою, там його відправляють далі і це не припиняється, поки людина не відкриє конверт і не прочитає записку, в якій написано: «Посилай дурного далі».

Від автора:
Цей номер газети, шановні наші читачі, ви одержите в суботу 30 березня, напередодні Дня вибору нового президента України. Тож усміхніться щиро, як кажуть на повний рот, адже життя і після такого вибору продовжується. Хай же й надалі кожен з нас буде більше посміхатися, бо сміх це дарунок природи, сміх це ознака щасливої людини, навіть сміх скрізь сльози притаманний сильним людям, до когорти яких ми, українці, без сумніву, входимо. Давайте сміятися, а не насміхатися. «Коли людина сміється – в неї серце довше б’ється й життя додається».

Підбір матеріалів з використанням інтернет-видань підготував Сергій Білецький

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: