Чого чекати від нової редакції Українського правопису?

З понеділка оприлюднений текст нової редакції Українського правопису. Це не означає, що всі підручники будуть переписані наново. Для цього передбачений перехідний період. Але відтепер ці норми ігнорувати заборонено. І їх потрібно буде застосовувати у офіційному мовленні, у обігу документів тощо.
Зараз у розпалі тестування із ЗНО. Колишні школярі готуються до вступу у вищі навчальні заклади. Треба їх заспокоїти, бо ці тестування відбуватимуться ще по старому правопису. Перехід до нового займе 3-5 років, тільки-но готуються роз’яснення для вчителів та викладачів. Зі слів розробників, членів правописної комісії – нічого складного у новій редакції немає. Здібний учень або студент може засвоїти нововведення за 10-20 днів. Змін небагато. Наприклад, у словах грецького походження, паралельно можуть вживатися букви «Ф» і «Т»: Афіни-Атени, Ефіопія-Етіопія. Латинське сполучення «ЙЕ» передається українською «Є»: Проєкт-Проєкція. У родовому відмінку деякі іменники закінчуються на «И»: Крові-Крови, Радості-Радости, Білорусі-Білоруси. Деякі слова можуть починатися на «И». Ірод- Ирод, Ірій-Ирій. Крім того, з’являться нові феміністичні слова, на кшалт «вчителька»: тепер жінка — депутат стане «депутаткою». Уявіть собі, як буде виглядати таке речення: «Депутат Наталя Солодка-Могилевська, член міжфракційної групи «Рівні можливості» зі своєю колегою прийняла участь у Жіночому Конгресі». Згідно нових правил, це речення має виглядати так: «Депутатка Наталя Солодка-Могилевська, членкиня міжфракційної групи «Рівні можливості» разом зі своєю колежанкою прийняла участь у Жіночому Конгресі.» Незвично, правда? Але таке мовлення ми вже чули неодноразово і по радіо, і по телебаченню. Особливо часто — від Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Клімпуш-Цинцадзе.
Українська національна комісія з питань правопису у передмові до нових правил вважає, що вони необхідні для того, щоб відреагувати на зміни в сучасній мовно-писемній практиці, визначити правила написання нових запозичених слів, нових власних назв, усунути застарілі формулювання та спростити й, де це можливо, уніфікувати орфографічні норми. Нова редакція правопису є кроком до розв’язання цього завдання з позицій історичної й етнографічної соборності української мови й української нації.
Цікавою є історія Українського правопису, який складається з трьох підсистем: графіки (букв, якими позначають найтиповіші звуки), орфографії (закономірностей поєднання букв для передавання на письмі звукового образу української мови) і пунктуації (розділових знаків, за допомогою яких позначають змістове й інтонаційне членування висловленої думки). Кожна з цих підсистем, як і кожний з розділів правопису, мають свою історію. Українська графіка бере початок від старослов’янського письма. У нинішньому українському алфавіті є буква, якої не було в традиційній кирилиці, — це ґ, що відома з кінця XVI ст. і набула поширення в XVII ст.
З розвитком нової української літературної мови, яку пов’язують з виходом у світ «Енеїди» Івана Котляревського, письменники, які писали живою українською мовою, шукали засобів передавати справжнє звучання слів, а не йти за їхнім давнім традиційним написанням. Цей пошук був великою мірою стихійним: від 1798 до 1905 року нараховується близько 50 різних (більш і менш поширених, іноді суто індивідуальних) правописних систем.
У 1876 році російський імператор Олександр ІІ ухвалив акт, згідно з яким українська графіка опинилася під забороною. Українські тексти, навіть дозволені урядовою цензурою, слід було друкувати з використанням російської абетки. Після скасування цієї заборони в 1907 — 1909 роках вийшов друком знаменитий словник української мови за редакцією Бориса Грінченка, у якому застосовано принцип фонетичного українського правопису. У 1918 році опубліковано проект офіційного українського правописного кодексу, запропонований професором Іваном Огієнком, у доопрацюванні якого згодом узяли участь академік Агатангел Кримський і професор Євген Тимченко. У 1919 році цей проект був виданий під назвою «Головніші правила українського правопису». Цього ж року спільне зібрання Української академії наук схвалило «Найголовніші правила українського правопису» — перший в історії України офіційний загальнодержавний правописний кодекс.
У 1925 році уряд УРСР створив при Народному комісаріаті освіти Державну комісію для впорядкування українського правопису, а в 1927 році, за наслідками роботи Всеукраїнської правописної конференції, що відбулася в Харкові, комісія підготувала проект всеукраїнського правопису, в опрацюванні якого взяли участь мовознавці з Наддніпрянщини й західноукраїнських земель. Від імені держави 6 вересня 1928 року цей Український правопис, який отримав неофіційну назву «харківський», затвердив нарком освіти УРСР Микола Скрипник. Та вже за кілька років після згортання політики «українізації» й самогубства Миколи Скрипника за вказівкою влади до «харківського» правопису внесли суттєві зміни, скасувавши низку його норм як націоналістичних і таких, що «покликані штучно відірвати українську мову від великої братньої російської». У 1933 році Народний комісаріат освіти УРСР схвалив інший правопис, який з незначними змінами й доповненнями (упродовж 1930-х рр., 1946 р., 1960 р.) діяв до 1989 року. З алфавіту було свавільно вилучено букву ґ, що вплинуло на функціонування графічної й фонетичної систем мови. Репресований «харківський» правопис з деякими змінами й доповненнями залишався чинним на західноукраїнських землях поза Українською РСР і в переважній частині української діаспори. У 1989 році затверджено і в 1990 році опубліковано нову редакцію Українського правопису, у якій поновлено букву ґ, уточнено й доповнено окремі правописні норми. У 2015–2018 роках Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли фахівці мовознавчих установ Національної академії наук України та представники закладів вищої освіти з різних регіонів України, розробила проект нової редакції Українського правопису. Після громадського обговорення його схвалено на спільному засіданні Президії Національної академії наук України та Колегії Міністерства освіти і науки України 24 жовтня 2018 року. Сучасна редакція Українського правопису повертає до життя деякі особливості правопису 1928 року, які є частиною української орфографічної традиції і поновлення яких має сучасне наукове підґрунтя.
А ви якої думки?

Новини досліджував
Володимир Милосердов

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: