Український Жіночий Конгрес

Ґендерна рівність – невід’ємний елемент демократичного суспільства та запорука сталого розвитку держави. Про останні дослідження, сучасні тенденції розвитку ґендерної політики в Україні та світі соціально активні жінки та чоловіки змогли дізнатися під час Українського Жіночого Конгресу, який пройшов 7 червня у Маріуполі. Серед запрошених були депутати всіх рівнів, члени міжфракційних груп, керівники громадських установ та благодійних фондів.
Якимівський район також був представлений на цьому заході. Валентина Громихіна і Наталя Солодка-Могилевська, члени міжфракційної групи «Рівні можливості» в Якимівській селищній раді, стали учасницями Конгресу. Ініціатором його проведення виступило міжфракційне депутатське об’єднання (МФО) у Верховній Раді України «Рівні можливості».
Зустріли учасників Конгресу заступник Маріупольського міського голови Ксенія Сухова та заступник голови Донецької облдержадміністрації Ігор Стокоза.
Відкрила Жіночий Конгрес народний депутат України, співголова МФО «Рівні можливості» Світлана Войцеховська. Її модераторами і спікерами були народні депутати Альона Бабак та Дмитро Лубінець, а також лідери громадської думки, керівники підприємств, тощо.
Програма Конгресу складалася з трьох дискусій, які стосувалися питань посилення політичної та громадської участі жінок на різних рівнях і розширення їх економічних можливостей, залучення жінок до процесу миротворчості та сектору безпеки, боротьби із ґендерно обумовленим насильством, а також подолання ґендерних стереотипів і посилення ґендерної освіти та просвіти.
У тематичних обговореннях взяли участь народні депутати України, представники місцевого самоврядування, громадські діячі, бізнес- та медіа-експерти. Депутат Дмитро Лубінець розповів чому саме підтримує МФО «Рівні можливості» і запропонував всім жінкам йти до Верховної Ради задля прийняття дуже важливих питань, які може підняти тільки жінка. Він вказав на те, що дуже жаліє про такий малий відсоток жінок у Верховній Раді.
Ольга Чичина, депутат Харківської міської ради, радник міського голови, за допомогою своєї презентації, показала учасникам Конгресу, як в місті Харкові вони досягнули вирішення певних проблемних питань щодо гендерної рівності. Вона зазначила, що у міському парку відпочинку у громадських вбиральнях пеленальні столи раніше знаходились тільки у жіночих вбиральнях, але в житті буває так, що саме батько прогулюється з малою дитиною і переодягнути її у нього немає можливості, тому що в жіночий туалет чоловікам не можна. Для вирішення цієї проблеми міська рада прийняла рішення щодо облаштування приміщень, де і батько, і мати можуть переодягнути маленьку дитину у такому собі будиночку для дітей. Також у парку облаштували дитячі спортивні та ігрові майданчики і для дівчат, і для хлопчиків.
Тетяна Бобровська, активіст, член громадської організації «Асоціація жінок з інвалідністю Північного Донбасу», розповіла про життя людей з інвалідністю, а саме візочників. Провівши дослідження, вони зробили висновок, згідно якого, наприклад, виявили, що в лікарнях немає лікаря-гінеколога, який міг би кваліфіковано оглянути жінку-візочницю, також немає крісла для огляду таких жінок. Всі пандуси для візочників зроблені з порушенням тих або інших норм.
Уляна Пчолкіна, громадський активіст, член Правління «Групи Активної Реабілітації», за допомогою своєї презентації показала всім, як люди, які опинились у візку, можуть реабілітуватись у сучасних умовах. У спеціалізованих реабілітаційних таборах вони проводять майстер-класи, фотосесії і як люди після цього зовсім по-іншому себе почувають. Вона сказала:

  • Люди з інвалідністю – не діагноз, це соціальний статус, але вони такі ж самі як і всі інші люди, які можуть робити все, але для цього треба вірити в себе. Колись, років 15 тому я також мала психічну травму з причини своєї інвалідності, але центр реабілітації допоміг мені і відтоді я займаюсь організацією реабілітаційних таборів для людей-візочників.
    Також вона зазначила, що саме Тетяна Бобровська була її підопічною, а вона її тренером, і тепер Тетяна, незважаючи на свою інвалідність, займається громадською роботою і зовсім не почуває себе інвалідом. Уляна розповіла , що багато людей з обмеженими можливостями відчувають, що їм всі чимось зобов’язані, але тільки люди сильні духом і з вірою в себе можуть цей бар’єр подолати. Вона підкреслила наскільки важливим є створення на територіях таких таборів для людей з обмеженими властивостями, а для цього їм необхідна допомога представників влади у виділенні відповідного простору, тобто приміщення і території.
    Людмила Новак, заступник директора з корпоративних відносин металургічної компанії «Interpipe Ukraine», розповіла про гендерну рівність у бізнесі. Вона вказала на те, що на їх підприємстві практично всі професії чоловічі, і є навіть Закони, які містять пряму заборону жінкам займати деякі посади, але в зв’язку з тим, що на сьогодні має місце «кадровий голод», вони приймають на роботу всіх, без статевої різниці, окрім прямих заборон. Щоб подолати кадрові проблеми, вони навчають молодь, гарантують їй вступ до вищих навчальних закладів, тобто готують собі фахівців. При заводі проводяться різноманітні акції, змагання серед студентів вишів. Людмила зазначила, що у них на підприємстві, не зважаючи на стать, зарплата нараховується згідно окладів та розрядів. Тобто жінка не отримує заробітну плату нижче, ніж чоловік.
    Дуже цікавим був виступ лідера жіночого ветеранського руху Андріани Сусак- Арехти. Вона розповіла про те, що на війні була штурмовиком, і стояла разом із чоловіками в строю, і зовсім не вважає, що це суто чоловіча робота. Вона заначила, що їх рух направлений на те, щоб надати допомогу сім’ям чоловіків, які загинули в АТО, а також вони допомагають їх дітям отримати вищу освіту.
    Але з роллю жінки-воїна згодні не всі. Депутат Маріупольської міської ради Лілія Тихонова вважає, що жінка повинна залишатись жінкою, адже у країні достатньо чоловіків, щоб виконувати свій військовий обов’язок. А ось Ігор Стокоза переконаний, що роль жінки на війні є допустимою, адже у часи Великої Вітчизняної воювало дуже багато жінок. Зокрема, кращими снайперами завжди були жінки.
    Андрій Куликов, старший викладач кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету, голова правління ГО «Громадське радіо», голова Комісії із журналістської етики, медіа-експерт, розповів про гендерну рівність на прикладах із життя. Коли він навчався на факультеті журналістики, то хлопців було набагато більше, ніж дівчат. А на сьогодні у журналістиці всі на рівних, жінок навіть може бути більше. Він погодився з тим, що жінки не повинні бути дискримінованими та приниженими в плані трудових відносин. Також він розповів, як зусилля громадських активістів, представників бізнесу та журналістики впливають на доступність, дружність та рівність публічних просторів у місті Маріуполь.
    Рівність прав жінок і чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних із чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійної підготовки, у праці та винагороді за неї. Це передбачено Конституцією України, а саме ст. 24, але ця норма не виконується: Верховна Рада України представлена всього 12% жінок, головами обласних державних адміністрацій стають 1 з 24 жінок, в обласних радах середній показник складає 14%, районні ради представлені 28% жінок.
    Такі заходи, як цей Жіночий Конгрес, мають на меті змінити це несправедливе співвідношення. Але для цього потрібно, щоб і у самих жінок була воля і прагнення досягнути рівних можливостей.

Наталя
Солодка-Могилевська

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: