Разючі контрасти нашого селища

Очевидно, що там, де ми живемо, відпочиваємо, працюємо — не повинно бути бруду та недбальства. Природа й так з останніх зусиль бореться з нами й немов просить кожного із нас – «збережіть мене!». Слово має силу, але якщо душі людей закарбовані та черстві, навіть воно, «слово», втрачає міць, бо боротися з нами всіма доволі непросто.

Спекотне літо цього року вже майже закінчило свій біг та поступово підходить до фінішу. Невдовзі по календарю вже й осінні дні, але літо здаватися не хоче й на останок обливає нас сонячними променями, немов забуваючи про те, що його час закінчується. Разом з літом фінішуємо і ми, громадяни нашої Якимівської громади, хто з яким здобутком чи негативом – одні набралися сил та стали мудрішими, інші щось втратили, чогось не дорахувались. Але є одне, що всіх нас об’єднує – як ми розбудовуємо своє селище, що ми зробили для його відродження, що ми «нарукотворили» і не тільки ми, але й ті, хто несе безпосередню відповідальність за стан нашого селища та його розвиток.
Ось підходжу до «славнозвісного» ТОВ «Якимжилсервіс» і бачу непривабливу картину – зовсім поруч купа гілля з обрізаних дерев невідомо якої давнини (дивись фото), а трохи збоку, поруч – вся в бур’янах дерев’яна лавка, мабуть для «екзотичних» відпочиваючих, бо «травичка» та й сама лавка в натуральному вигляді до відпочинку мало придатні.
І знову на цій же вулиці (нині Комунальна) стоїть зовсім занедбана лавка, яка навіть не пофарбована і ледь-ледь, якимось дивом, ще тримається.
Йдучи до будівлі районної адміністрації та ради, перед перехрестям, на подвір’ї двоповерхової «хрущівки», по цій же вулиці, бачиш «місце відпочинку», у вигляді розламаного столу та дерев’яних лавок. З фото видно, що вік цього «створіння» не один десяток років. Мабуть жителі цього будинку забули прислів’я – «який хазяїн, таке й подвір’я». Сумна, гнітюча картина, словом – один негатив.
Але й серед темряви, як кажуть, пробивається світло. Вже підходячи по новому тротуару до Якимівської гімназії, що по вулиці Центральній, бачу нові досить сучасні лавки для відпочинку вздовж сучасної пішохідної доріжки, а перейшовши на другий бік вулиці, біля Якимівського краєзнавчого музею, видно компактну сучасну ковану огорожу ручної роботи з логотипом Якимівки – це вражає. Вже далі, йдучи по тій же вулиці, милує очі сучасний квітник (біля магазину «Уют»), а за ним знову непривабливі реалії повсякдення – територія без будь-яких насаджень, що примикає до іншого магазину під назвою «СТОК». До речі, територія, що примикає до цієї крамниці із року в рік має непривабливий вигляд, але ж подивіться – поруч зовсім інший контраст(біля магазину «Уют»). Недарма люди кажуть, що хороших господарів видно здалеку, це мабуть не про «СТОК», а про «Уют».
Але все таки зрушення є, нехай і невеликі. Так по обидві сторони вулиці Центральна з’явилися нові, сучасні лави та й нове вимощення тротуарів радує око. Біда одна – низька культура деяких членів нашої громади. Приємні картини затьмарює безліч побутових відходів біля тих же лавок відпочинку у вигляді пластикових пляшок та лушпиння насіння і особливо боляче констатувати, що це продукт життєдіяльності в основному підлітків, а не тільки «асоціальних» елементів. Так що до «європейського» обличчя нашого селища мабуть ще далеченько…
До будівлі, де розташована «Нова пошта», мені, як пересічному громадянину доводилось не один раз під’їжджати чи підходити, щоб відправити або одержати посилку. Те, що працівники цієї інстанції виконують свою роботу сумлінно у мене, як і у багатьох громадян, не викликає заперечень. Але кожного разу, щоб завезти поштове відправлення, потрібно «проскочити» через цю «чортову» яму, що розташована безпосередньо при в’їзді на територію подвір’я. І це триває далеко не один рік. А бруд, що поруч тутешнього сміттєвого баку!? Вже й через верх і більше! (дивись фото). Невже одне з небагатьох підприємств в Україні, що має високу рентабельність, не може навести лад на своїй території? Це теж ставлення до своїх клієнтів! Соромно!
Коли я робив зйомку території «Нової пошти», до мене підійшли знайомі – «що ви робите, Сергій Іванович? Все це без толку, поїдьте на Колгоспну або Космічну – там ще й не таке побачите!».- Може воно й так, але спочатку потрібно навести лад хоча б в центрі нашого селища, а вже потім… Потім може й не бути через скудний бюджет нашої громади. Мабуть керівництву всіх ланок влади селища та й району в цілому потрібно виділяти більше коштів при формуванні річного бюджету саме на благоустрій територій і не тільки в селищі, але й в селах, що входять до Якимівської об’єднаної громади.
Ось такі разючі контрасти побачив автор за короткий термін в нашому селищі і таких прикладів можна навести ще безліч. А рецепт «оздоровлення» нашого довкілля досить простий – треба всього-навсього працювати і, без винятку, всім, починаючи з нас і закінчуючи керівництвом нашої громади.

Сергій Білецький
Фото автора

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: