Для своїх виборців вона все вигризе зубами

В цьому номері газети піде мова про депутата селищної ради Якимівської ОТГ, обраного по 10 виборчому окрузі (смт. Якимівка в межах: вул. Суворова, вул. Пушкіна) – Наталю Олександрівну Каравічеву. На пропозицію надати інтерв’ю, Наталя Олександрівна погодилась, і залюбки відповіла на всі поставлені запитання після особистого прийому громадян в приміщенні громадської приймальні Територіальної організації Політичної партії «Опозиційний блок».

  • Наталя Олександрівна, розкажіть читачам трохи про себе.
  • Народилася 5 червня 1973 року в місті Запоріжжі. Маю вищу освіту: з 1991 по 1996 рік навчалась у Мелітопольському Державному педагогічному інституті за спеціальністю географія. З квітня по жовтень 1993 року навчалась у Харківському фінансово – економічному інституті, на курсах з бухгалтерського обліу підприємств. Свою трудову діяльність почала в Мирненській ЗОШ старшою вожатою, потім працювала вихователем дитячого садку «Росинка», а з 1995 року по теперішній час — вчитель географії та екології в Якимівській ЗОШ №2. Маю двох доньок: Ганну та Олександру, і вже двох онуків: Арішу і Альберта. Я голова міжфракційної групи Якимівської селищної ради «Рівні можливості», квартальна по вул. Благодатній, член опікунської ради, секретар постійної комісії з питань комунальної власності, інфраструктури, транспорту та житлово-комунального господарства.
  • Що Вас спонукало стати депутатом?
  • Депутатство – це велике громадське навантаження. Коли я «йшла у депутати», беручи участь у виборах в об’єднану територіальну громаду, то багато спілкувалась з людьми, вони ділилися своїми проблемами, надіями і побажаннями. Люди хотіли змін, повірили мені, проголосували — і я стала депутатом. Я знала, що буде багато проблем, але не очікувала, що в ході роботи виявиться стільки непередбачуваних ситуацій. Йдучи в депутати, я думала про інтереси своїх виборців, хотіла бути корисною людям, але все виявилося не так просто. Щоб у тебе на території щось робилось, доводиться це «щось» буквально «зубами вигризати». Скажу відверто, в депутатський корпус селищної ради я прийшла працювати для громадян, для своїх виборців, і на території Якимівки бачу реальні проблеми, котрі потрібно вирішувати. Для мене це – громадська робота, від якої отримую і задоволення, і купу складнощів. А все тому, що не звикла імітувати працю, а віддаю себе громадській роботі повністю. Допомога людям, активна участь у процесах, у змінах до кращого – ось що штовхнуло мене до політики. Але основна проблема, яку я бачу сьогодні, це те, що не всі люди розуміють, що саме вони і мають почати ці зміни. На жаль, багато хто з жителів просто чекає цих змін від влади, зверху, бо звикли критикувати «команду громади», але не розуміють, що саме вони і є громадою, саме вони і є тією командою громади, яка також може і повинна долучатись до змін, тобто, починати треба з себе. Участь може бути абсолютно різна – хтось об’єднався вулицею і провів суботник, хтось прийшов на захід чи тренінг, який організувала громада, хтось зателефонував на гарячу лінію або поділився зі мною, чи з якимось іншим депутатом своєю пропозицією щодо покращення нашого життя. Все це активність, і чим більше її буде, тим швидше ми побачимо зміни.
  • Депутатство в ОТГ – це Ваш перший депутатський досвід?
  • Ні, в 20015 році я вже обиралась до Якимівської районної ради, а після децентралізації була обрана депутатом в ОТГ.
  • Наталя Олександрівна, Ви представляєте галузь освіти, скажіть, як ставитесь до нової освітянської реформи?
  • Дуже негативно. Освітня галузь – саме та сфера, котра стосується кожного українця. Навіть ті з нас, хто давно здобув освіту і не має власних дітей (тобто не має прямого зв’язку з освітньою системою), все одно бачать наслідки поганої освіти щодня, просто спілкуючись з некомпетентними людьми. Тому будь-які реформи не мають сенсу за відсутності підтримки з боку суспільства. Навіть за умови значного збільшення державного фінансування проблеми в освітній галузі не зникнуть. Адже незмінними залишаться принципи функціонування системи, а з ними – відсутність ефективного контролю за змістом і якістю освіти. Викладання на засадах нової реформи «педагогіки партнерства» має на меті залучення учнів та студентів як рівноправних учасників освітнього процесу. Крім того, заплановане створення системи прозорого фінансування освіти та сертифікації педагогічних кадрів неможливе без активної участі батьків та широкого кола громадськості. В цьому випадку здатність і бажання працювати в режимі діалогу з батьками (опікунами) учнів та представниками громадського сектору як третьою стороною освітнього процесу є необхідною умовою для оновлення освіти. Вважаю, що за новою освітянської реформою стоїть дуже велике навантаження на учнів. Діти не витримують таких навантажень, багато хто потрапляє до лікарні з головним болем, а потім з високим тиском, а інколи на заняттях втрачають свідомість.
  • Якої Ви думки щодо створення опорних шкіл?
  • Основна реформа середньої школи тісно пов’язана з процесом децентралізації в Україні. Місцеві громади мають всі необхідні повноваження, щоб вирішувати питання щодо матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів, в першу чергу – садочків та шкіл. Саме це дає змогу створювати на місцях опорні школи – школи, добре оснащені всім необхідним для сучасного навчального процесу, з обладнаними кабінетами та лабораторіями для фізики, хімії, біології, географії, математики тощо. А це означає, що громада може організовувати та оснащувати опорні школи, які фінансуються як з державного бюджету, так і з місцевих бюджетів, з можливістю залучення грантових коштів. Опорні школи потрібні для того, щоб учні з різних населених пунктів, незалежно від розміру цих населених пунктів та матеріального стану родини, мали рівний доступ до якісної шкільної освіти. Такі школи повинні забезпечувати освітні потреби населення на досить значній території, вони передбачають організоване підвезення учнів та педагогів шкільними автобусами. Але на сьогодні це не зовсім налагоджена система, хоча опорні школи вже створені. Взагалі опорна школа – це добре, якщо громада забезпечує матеріально-фінансову базу та є підтримка батьків.
  • Наталя Олександрівна, чи вважаєте Ви, що План соціально-економічного розвитку ОТГ виконується в повній мірі?
  • Якщо брати взагалі, то виконується дуже повільно. А якщо розглядати мій округ – то практично всі питання, які були внесені до цього Плану виконуються, хоча доводиться трохи напружитись, щоб вони мали місце в реалізації.
  • Ви зазначили, що очолюєте міжфракційну групу «Рівні можливості» в селищній раді, чи можете пояснити, чим займається група?
  • Вже більше року, як створена наша міжфракційна депутатська група «Рівні можливості», члени групи активно займаються вирішенням суспільно важливих питань як для жителів, так і для громади взагалі. Серед таких питань придбання різноманітного обладнання для лікарні, шкіл та інших закладів, відвідування ветеранів війни та праці, вручення їм дарунків до різних дат, надання допомоги дитячим садкам та інше.
  • Що для Вас означає «децентралізація»?
  • Децентралізація — це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування так, щоб якомога більше повноважень мали ті органи, які ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найуспішніше. Держава наважилася дати більше можливостей людям на місцях. У процесі децентралізації на місцеве самоврядування передались всі функції та повноваження центральних органів влади: від освіти, охорони здоров’я, до архітектурно-будівельного контролю та земельних відносин. Всі процедури і норми, які за Конституцією належать до повноважень місцевого самоврядування, а які – до повноважень уряду, президента і парламенту, тепер належать об’єднаним громадам. Але децентралізація – це «палиця на два кінці». З одного боку, добре, коли всі свої, і як йдуть податки, видно з вікна, адже саме в цьому головний сенс місцевого самоврядування. З іншого — десь виявилася смачна промзона з усією інфраструктурою або обжитий курорт, зазивай інвесторів, загортай їх у вату (в хорошому сенсі) і греби податки і робочі місця лопатою. А десь — вмираюче село в степу, півтора пенсіонера. Їм не зрозуміти цього, їм взагалі фіолетово.
    Вважаю, що у нас дуже сильний депутатський корпус і, якщо він стане командою, то ми все зможемо. Коли кажу команда, я маю на увазі не лише голову, спеціалістів громади, депутатський корпус, а й її жителів. Адже впевнена, що саме вони є головною рушійною силою змін.
  • Як ви плануєте спонукати жителів громади до активності?
  • Лише власним прикладом. Я багато працюю і своїми вчинками демонструю, що «ось, дивіться, я така ж, як і ви. Як депутат не отримую жодної копійки за свою роботу, але готова допомогти, бо це моя громада, мій дім»! Я вважаю, що лише об’єднаними зусиллями ми можемо спричинити зміни. Наші люди мають розуміти, що у нас найбільша громада у Запорізькій області, і це, безумовно, впливає на швидкість втілення змін в наше життя, та ми все одно намагаємось щось робити, але, на жаль, виходить дуже повільно і зміни не такі помітні, як у значно менших об’єднаних територіальних громадах. Але якщо зараз сидіти і чекати, то зміни відбуватимуться ще довше. Я прошу всіх включатись у процеси, брати участь у заходах нашої громади, бути активним учасником громадського життя. І запевняю, що скоро всі помітять, що нас таких вже чимало і зрозуміють, що разом ми сила, яка готова творити зміни.
  • З якими питаннями до Вас найчастіше звертаються виборці?
  • Багато побутових питань, часто жителі просять матеріальну допомогу. Всі питання, яким я можу сприяти, як депутат, вирішуються. Але люди не завжди розуміють, що посада депутата не є оплачуваною, що я не отримую за свою роботу грошей, і продовжують приходити до мене зі своїми проблемами, для розв’язання яких потрібні матеріальні ресурси. Часто закриваю запити людей власними силами, але є питання, які можна вирішити тільки за допомогою голови та депутатів громади.
  • Чи маєте Ви намір балотуватись на наступних виборах в ОТГ?
  • Звичайно, буду балотуватись. Я не хочу, щоб ми «жили по-новому» — ми повинні жити гідно, впевнено дивитися в завтрашній день. Я хочу, щоб кожен українець міг себе реалізувати тут, в Україні, і люди не виїжджали за кордон у пошуках заробітку або кращого майбутнього для себе та своїх дітей.
  • Як проводите свій вільний час?
  • Мені дуже подобається спілкуватись та відпочивати зі своїми друзями. Але, у зв’язку з тим, що я займаю дуже активну життєву позицію, в мене майже немає вільного часу.
  • Наприкінці, що можете побажати колегам-депутатам та працівникам ОТГ?
  • Вважаю, що першочерговими завданнями в громаді є розвиток інфраструктури. Але слід пам’ятати, що наше майбутнє – це діти, і ми повинні забезпечити їм комфортні умови для життя, навчання, розвитку, відпочинку та дозвілля, бо без цього немає майбутнього.
    Хочу, щоб колеги-депутати не були байдужими у прийнятті рішень на комісіях та сесії, та об’єднували зусилля громади, депутатів, керівництва ОТГ щодо вирішення гострих проблем. А також побажати витримати всі реформи, пов’язані з децентралізацією та змінами в державі.
  • Дякую за розмову.

Наталя
Солодка-Могилевська

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: