Є в тебе совість, чи ні?

Є таке почуття, яке люди поважають в інших, проте не дуже люблять відчувати на собі. Це муки совісті, ті самі муки, які жорстоко розривають серце й душу, коли щось не так, коли відчуваєш, що справді завинив перед кимось. Якби не було тих мук, все у світі стало б іншим. Тільки уявіть, що всі люди працюють, заробляють гроші всіма відомими способами і ображають один одного, і від цього ні в кого не болить душа, не стискається серце. Тоді людське життя на нашій планеті було б нестерпним, настав би повний жах у стосунках, запанувала б недовіра, всіх би поглинули розчарування і депресія. Наша біда у тому, що ми не тільки не прислухаємося до голосу совісті, а й не вміємо до нього прислухатись. Згадуємо про неї тільки тоді, коли вона уже рве нашу душу. А як було б просто, як би ми не робили щось і потім мучилися, а одразу, перед тим, як це зробити, питали поради у совісті. Так, не образивши близьких і друзів, не допустивши у серце почуття помсти, не зробивши лихого вчинку, ми б зберегли себе від душевних тортур. Всім відомо питання: «Є в тебе совість, чи ні?». Однозначно, є. Проблема в іншому – слухаємо ми її чи ігноруємо? Тут кожен з нас вирішує сам.

Якось на цю тему розговорилася з учнем гімназії. І він розповів, як одного разу запізнився на урок. Учитель запитав: «Чому?» Хлопець тоді задумався – обманути, чи сказати правду? І вирішив, що краще сказати правду, бо тоді совість буде чиста і гарно себе почуватимеш. А на моє запитання, як ти розумієш слово совість, він відповів: «Це коли зробиш щось погане і хоч про це ніхто і не знає, але зсередини тебе починає турбувати оце «щось» так, що не можеш заснути. Я розумію, що не треба нічого робити проти совісті».

Мені стало цікаво, як люди різного віку розуміють це слово. Отож, при нагоді, старалася про це дізнатися. Одна старенька жіночка сказала мені: «Совість – це голос Бога всередині нас». Юнак на моє запитання відповів, що «Совість – це контроль над собою. Не гріши, добре поміркуй, перш, ніж щось зробити». А інший молодий чоловік, до речі, працівник поліції і мій колишній учень, зазначив, що прислухатися до свого внутрішнього голосу – совісті, треба вчити дітей з самого раннього віку. Знайомий лікар переконаний, що «Совість – це тормоз, який не дає людині зробити погані вчинки». А знайомий мого віку розтлумачив, що совість, на його думку, це те почуття, яке є у людини, котрій не соромно за свої вчинки перед товаришами і сусідами.

Англійський письменник Самуель Батлер говорив: «Совість швидко обриває розмову з тими, хто не бажає її слухати». Щодня, щогодини наша совість диктує, радить, наказує. Вона, наче суворий начальник, який контролює кожен ваш вчинок, нею, як лакмусовим папірцем, ми перевіряємо, чи правильно ми вчинили. І це прекрасно, бо сильна людина може керувати масами, а могутня людина може контролювати себе.

Та іноді, ми не знаємо, як вчинити, навіть порадившись із совістю. Доречно буде згадати випадок, описаний в літературі, який стався з давньогрецьким філософом Сократом. Одного разу до Сократа прибіг знайомий і прямо з порога почав: «Твій друг насправді погано ставиться до тебе! Знаєш, він сказав, що ти…» «Зачекай, відповів йому Сократ, спочатку пропусти те, що хочеш сказати, через три сита. Перше – чи звістка, що ти приніс, є правдивою?» «Я чув це від інших» «Що не означає правдивості», кивнув головою філософ. «Друге – чи твоя звістка несе в собі доброту чи щось прекрасне?» «Ні», довго подумавши відповів знайомий. –«Отже, нічого прекрасного», зауважив філософ. Третє сито – чи так вже необхідно, щоб ти сказав мені це?» «Необхідності немає», знічено сказав знайомий. «Отже, зробив підсумок філософ, – ні правди, ні добра, ні необхідності у твоїй звістці немає».

Ця притча про Сократа є дуже мудрою. Справді, совість грунтується на основі правди, доброти і необхідності. І якщо інтуїтивне звернення до совісті не підказало, як зробити правильно, то можна проаналізувати свій вчинок за допомогою цих складових – помилки не станеться. Готуючи цей матеріал, я провела невелике опитування у вигляді наступних загадок: «Коли вона спить, то господар творить дурниці, але якщо вона проснеться, то сон його зразу ж покине; «Без зубів, а загризти може». І мене вразило те, що люди різного віку не змогли відповісти на ці мої запитання-загадки.

Любі читачі, запам’ятайте назавжди: «Совість – усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством». Совість – найкращій порадник.

З повагою до усіх читачів, Антоніна Строганцева

Читайте также:

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: